Гуманітарна катастрофа з мільйонами киян та інших українців без тепла та/або світла кричуще вимагає переглянути довоєнні критерії ефективності. Це питання не економіки (дорожче чи дешевше). Це питання тепла чи холоду, світла чи темряви.

ТЕЦ нового покоління, скоріш за все, матимуть потужність порядку 5 мегават (електричних). Це диктується фізикою та технікою: малий бункер на глибині кілька десятків метрів для 5-мегаватного вугільного котла незрівнянно менший, дешевший та захищеніший від ударів ніж ціла машинна зала для 50-мегаватного, не кажучи вже про більші.

Щоб досягти ККД 40% не на великих 500-мегаватних ТЕЦ, а на 100 малих 5-мегаватних ТЕЦ нового покоління - потрібні значно більші витрати сталі та інших матеріалів на одиницю отриманої енергії. Разом з риттям сотень укріплених бункерів - це за довоєнними мірками виглядало б марнотратством. Але реалії війни показують, що були б в Україні сотні підземних малих ТЕЦ в бункерах - українці б ніколи не лишились без світла та тепла. Навіть в умовах війни держава має забезпечити дешеву енергію та опалення до +30 в мороз -30. Ось вони - головні критерії ефективності енергетики з точки зору української технократії!